Ми ж нічого не знаєм.
Що тут твориться
Й що нас чекає.
Хто і навіщо морок наводить,
відволікає.
Якась нездорова чомусь ейфорія,
вбити сусіда, свинку підсунуть.
Черги на смерть.
Це наша країна?
Не вірю вже жодному слову з екрану.
Постійно чомусь нас вводять в оману.
Когось врятувати та коштів нема,
ні сотні й гроша,
А от щоб убити, на цьому кортить всім заробити.
З рахунком погано?
Мільйон на мільйони
візьміть й перемножте.
Де кошти такі?
Це лише гробові.
Машини смертей працюють в країні.
Невже тут Освенцім
І в чому ж ми винні?
Ви ще живі?
Не страшно?
Чому?
Держава кошти на вбиство знайшла.
Кому із загиблих ця сума пішла?
Пятнадцять мільойнів кожній вдові.
Одні мільойнери в країні оцій.
Ви вірите знову в провладну брехню?
То Голівудні ж лише постановки,
Реальність жахлива.
А тут хтось радіє.
Та безголові ж ведуть,
жирують, гребуть.
А вас мов те стадо женуть і женуть.
Всі повернуться?
Ці дрони, це горе..
Кому це потрібно.
Чия така доля?
Черги на смерть.
І ці безголові, поважні, шановні.
Жертовник?
Не лікувати, а брати й вбивати.
Якісь ізувіри.
Якої ви віри?
Нема вам довіри.
Знімають кіно,
Радіють, що вбили.
Галімі актори, як й ваше кіно.
Цей серіал слід закрити давно.
Проблема у тому, що касти навколо.
Здоровому хворих не зрозуміти,
Вбивцю дитині не зупинити.
Людей ж ви женете на міни й на дрони.
Шанси зостатись живим є у кого?
Залишиться хто?
І все це для чого?
Новий крематорій?
Вбивства віками,
А хтось у ЄС, а там й на Багами.
А ці у ЄС за вас же рахунок живуть, за рахунок колоній
І вас не взяли туди й не візьмуть,
оце й є муть.
Брешуть й живуть.
Хтось в Буковель,
а ви в телеграмі.
У когось нема вже ні папи, ні мами.
І ні копійки, лиш торба з боргами.
Поки самі не дізнаєтесь правди,
Ніхто вам й не скаже.
Покажуть, покажуть.
Ви вірте.
Не очевидно куди ми дійшли й
Чому безголові сюди завели?
Переведеться певно народ.
На всю цю країну один й ідіот.
Я і не вірю, що він патріот.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: oreol