Куди задивляється кішка,
Як дивиться в пустку?
Лиш темряви лу́ска
В куті опада, й нікого нема,
Навіть тіні…
А кішка німа, що каміння,
І очі її задивляються повз,
А може й наскрі́зь,
Стрибають за чимсь,
Ковза́ють повільно,
Ведуть щось невидне, могильне
Й страшне, немов страчені птиці,
Тому і широкі зіниці,
І вовна встає на загривку,
Й з домашньої знов стає дика,
Мов тхір.
Та раптом мій лагідний звір
Лягає і м’якшає знов.
Знов спокій і теплий покров,
Й примружені очі її.
Напевне, ми знову одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: Емма Конвалiя