Мені не намріялись. Ні:
Красиві замріяні далі,
Веселі пташині пісні,
Гіркі, полинові печалі.
Мені не наснилися. Ні:
Рядів золотавих покоси,
І луки, від квітів рясні,
Й холодні уранішні роси.
Мені не навиділись. Ні:
Розкішних гаїв розмаїття
І вершник на чорнім коні,
І чар всіх земних приворіття.
Я з ними живу, в них врослась
На полі, в саду, біля плеса,
І знаю, що тут відбулась
В мені степова поетеса!
Натхнення моє, краю мій!
На серці вже вічна зірниця.
Не згаснуть їй в бурях подій —
Хай світлом на небі ясниться.
25.07.2000
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2025
автор: Людмила Коломоєць