Лунало слово. Молитва. Українська.
Розчулила ще до кінця не спалені серця.
То було слово рідне, не чужинське,
Таке, якого ще не чула ця земля.
І небо все блакиттю усміхнулось,
Відкрилося для щирих молитов за воїнів,
Що на щитах додому повернулись,
За воїнів, що нині зі щитом.
Лунай же, слово! Молитво!Українською!
Єднай довкола Божий люд.
Ані меча, ні “язика” ординського
Нехай ніколи не буде чутно тут.
© Марина Цуркан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2025
автор: Марина Цуркан