Хто проведе мене до раю?
Ніхто. Бо я не заслужив.
Я в муках не згораю,
Хорошого нічого не лишив.
Сьогодні всі ідуть в герої,
Навіть ті, хто вчора був на дні.
А я такого вже накоїв,
Що відкриті двері лиш одні -
До раю стежка охолола,
Горить вогнем дорога в ад.
Пройти я мушу усі кола,
Ні разу не оглянувшись назад.
Тіло все пронизують судоми,
Згори звиса Дамоклів Меч.
Я понесу тягар свідомо
І не пошкодую власних плеч.
Вогонь охопить моє тіло,
Мій біль, мій гнів, мої гріхи.
І все, в душі що наболіло,
Злетить, немов налякані птахи.
Здійметься вихор вогнеликий,
Проте лиш на маленьку мить.
А далі зійде місяць тихий,
Мене поглине місячна блакить.
А далі все - на розсуд Бога,
Новий етап, нові шляхи.
На фініші - стежина чи дорога,
Нове життя, нові жахи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2025
автор: Анатоль Фомальгаут