А ті стежки. де бігало дитинство
Чагарниками заросли давно,
Літає там лиш хуліган-вітрисько
І спогадами стука у вікно.
Немає із суницями галяви,
Там зеленіють сосни молоді
Та перешіптуються верби кучеряві,
Що вже не можна й вмитись у воді.
Ставок же теж заріс і замулився
Та жаби кумкають, а були ж коропи,
Листям засипало і лісову криницю,
Вже не згадать коли хто з неї пив.
Бо нікому почистити джерельце,
А молодь про криницю ту й не зна.
Дитячих років озивається луна
І щемом відгукнеться в моїм серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський