Ти віриш у фантазії,
Ти віриш у минуле:
Минулі нісенітниці,
Давно уже забулі,
Та мариш лише мріями,
Відірвані реальністю,
Ти - межі із надіями
Та тіла досконалістю.
Ти віриш у фантазії,
Та віра - не чарівності.
Ми поруч, але наші
Урізнобіч прагнуть мрійності.
Ти віриш, бо синоптики
Планують сонце й спеку...
Триває ретроградний, ще
Триває небезпека...
І ми - суцільна кара,
І ми - суцільний морок.
Згоряють тут гітари,
Спрацьовані у порох.
І стерлись барабани,
Пробило зсередини.
Надія лиш одна,
Але надія і наш ворог.
І марево минулого
Штовхає на шаленості.
Про всіх уже забули,
Незважаючи на ревнощі,
Поринули у музику,
Нірваною затягнуті:
Заполонили музами
Усі комірки пам'яті,
Закрились у емоціях
Та драйві з насолодою.
Ми любимо пропорції,
Що називали вродою.
І ми - суцільна кара,
І ми - суцільний морок.
Згоряють тут гітари,
Спрацьовані у порох.
І стерлись барабани,
Пробило зсередини.
Надія лиш одна,
Але надія і наш ворог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2025
автор: Володимир Науменко