Машину вбивства потрібно годувати-
Горять міста, у жертовному багатті палає країна.
Немає ні емоцій, немає і надії.
Кричить залізо, кричитьзалізо.
Рве струни душі,
зриваються серця, душа ж у полоні, не такої
батьки бажали вам долі.
Але в цю м'ясорубку знову натовп прямує,
крику материнського ніхто ..
ніхто не чує.
Добровільно ніхто не хотів помирати.
Машину смерті потрібно харчувати!!
Всі ховають страх,
Щоб він не гарчав,
Йдуть на плаху
Чорт їх загнав, чорт їх піймав.
Заманили, купили, душі скупили.
Щоб і вони так жили.
Щоб вони так жили.
Кохати до труни - зобовязані всі!
У порожніх очах відображено злість,
смерть то не гість!
Вона королева,
вбивати ж треба, є в цім потреба.
Руки тремтять,
Серце мовчить,
Смерть все вирішує -
їй не болить.
Звук металу ріже ночі спокій,
війна це біль, накази - відстій,
вирок, постріл, ура -
холостий!
Хто в цьому танці тут ще живий,
без голови в агонії тіло,
корчить від болі,
на жгут лиш надія.
Криваві плями на кривавій дорозі,
Забуті мрії,
Стерті тривоги.
Винуватих немає,
Але всі винні.
Долі зламані.
Душі розіп'яті.
Машина гуде,
Як звір ненаситний.
У порожніх очах відбивається злість,
Руки тремтять,
А серце мовчить.
Смерть усе вирішує
І їй не болить.
І їй не болить.
Вірність до гробу.
У порожніх очах відбивається злоба.
Руки тремтять.
Руки тремтять,
А серце мовчить.
А серце мовчить.
Смерть все вирішує.
Смерть все вирішує.
І їй не болить.
І їй не болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2025
автор: oreol