Ще воювати, і дихати, глибоко дихати.
З подихом кожним вміщати раніш невмістиме.
А у моменті доречнім відчутися криком тим,
Що іззиватиме всіх, хто свободу нестиме.
Він серед них. Та не знає своїх ще обов'язків.
Не відчує достатніх ні сил, ні наснаги.
Скільки провалених місій побачив, і боязко
Знов переплутать свої із народними блага.
Тож набиратися розуму нам, і не схибити
В виборі нашім, що стане на часі доконче.
Ріжеться плід помилОк здоровенними скибами.
Хтось і не думав їх брати, волає: "Не хочу!"
Може, і взяв би, та має талант ухилятися.
Скибу ж лихого усім доведеться прийняти.
Тільки б не втратити мрії козацькій крилатості!
Дасться нам слово у час, як замовкнуть гармати.
Тільки б не схибити більше заради прийдешнього,
Не повестися на гори пустої облуди!
Давши велику ціну, не продатися дешево,
І розпізнати, кому характерником бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2025
автор: Горова Л.