Як початок всьому --
сповідайся в години тривог.
Але тільки собі, і ще тому, хто дихає в спину.
Як підміна понять, твої губи -- гіркий шоколад.
І ця квітка доріг
завмирає на третьому згині.
На дзвінкій мілині,
на крихкій павутинці... Слова
помирають повільно, стікають важкою смолою...
І ще поки ця ніч, і ці губи ( терпкий мармелад)
пахнуть дикою м'ятою,
пахнуть нічною травою.
Падай в сині човни,
на важкий переплетений мох...
На глибинах озер вогняних не шукай винуватих.
...бо за ревом сирен не почути, чи знає нас Бог
...і згоряє трава
на долоні твоїй, як початок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2025
автор: гостя