Алея Слави… Всюди квіти...
Вкраїни-матінки сини.
Найкращі тут батьки і діти
Життя за край свій віддали.
Живі, усміхнені обличчя
застигли в поглядах німих…
У війську, на сторожі вічнім,
Зустріли друзів вже своїх.
Портрети в вранішніх туманах,
В сльозах геть сивих матерів…
Над ними в музиці органу
Сховались відгуки боїв….
У смутку схлипує дружина…
Шука очима погляд син…
А в мами серце, мов вуглина,
Печаль млої́ть аж до глибин.
Тремтінням рук між віт каштану,
донька торкає вигин губ...
Згадалось: - разом за парканом,
садили всі родинний дуб.
Росте той дуб... Чекає миру...
Як вся згорьована земля.
Дамо ГЕРОЯМ клятву щиро:
Що буде мирна в нас весна!
Не марна, любі, ваша справа
Земля батьків – понад усе!
Тож, СЛАВА ВАМ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Хай в небо Ангел вас несе.
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2025
автор: Любов Таборовець