Невже якесь я правило порушу,
Якщо прийду до Вас таким, як є?
Не має барв бліде життя моє,
А почуття закралося у душу.
Чи знов замовкнути себе примушу
Під сильний дощ - він без перерви ллє.
Між нами безліч старовинних льє,
Та десь далеко гріє слово "дуже"...
Повірте, що в житті буває й так!
Окрилений, закоханий дивак,
Малюю римами чужу заграву.
Мені зарано кликати весну -
На землю падають через одну
Ромашки пелюстки: "життя" - "вистава"...
(С)Артур Курдіновський
Не знаю, чи зустріну Вас колись,
Та, власне, не важливо,бо Ви стали
Частиною солодкої печалі,
Що проростає там, де біль з'явивсь.
Я не тримаю днів, що в синю вись
Мене несуть, немов би у провалля,
Бо поміж нас є лагідні деталі,
Вони не рвуть, а ніжно кличуть вниз.
У пам'яті живе моїй зізнання -
Натхненні миті все ж таки були.
А слово Ваше — дотик у мовчанні.
Як крихта світла - іскорка хвилин,
Мов голос серця на моїм екрані,
Надії промінь в натовпі щілин.
Ольга Незламна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2025
автор: Незламна