Прибіга до бабці внуця: - Що робити, Буся?
Не пече мені заміжжя, та не відкручуся.
Пропозицію робив тричі пан Василь,
А морозитися втретє вже немає сил.
Я закохана та ніби щось мене тримає...
Він красунчик і заможній, але …я не знаю!
- Добре, зірочка моя, каже їй бабуся,
Нам у цій нелегкій справі допоможе Муся.
Запроси до мене завтра свого Василя
Ось побачимо ростуть «ноги» звідкіля.
Пан Василь на новім джипі прилетів одразу.
Торт на стіл, шампанське в стелю, квіточки у вазу...
Тільки дупу примостити на стілець хотів,
А там Муся… тут наш Вася аж задріботів...
Алергія? Лихоманка? Чи усе й одразу?
Пан Василій промовляє викривальну фразу:
«Я з дитинства не виношу хитрощі котів!
Я у відрах їх малими з кішками топив!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2025
автор: Любов Люта