З небес ллється місячне світло..
У серці більше болю нема.
Я повстав із безмовності
І повернувся у світ надій.
Грянув грім.
Грянув грім.
Хитнувся храм.
Я йду,
Як у перший раз,
йду як в перший раз.
Серед тіней,
Серед вогню,
Я знайшов долю свою,
знайшов я
долю,
свою.
Тебе я нікому
не віддам.
Ти світло моє , ти є,
ти є мій храм,
тебе нікому
я не віддам!
У цьому світі
Ти моя любов,
дух мій і стиль.
Ми будемо вічні
у це лиш вір.
Любов наша вічна
і це наш стиль.
Морок і світло
в душі злилися.
Крила знову до мене припали,
обійняли, крила сплелися,
мені посміхнися,
з небес...
посміхнися.
Крізь століття,
Крізь шум і страх.
Я тримаю тебе в руках.
Тримаю тебе в моїх руках.
Зірки шепочуть.
Шлях відкрито.
Вічність в цій миті.
Вогонь сердець пала,
Любов жива.
Немов грім луна,
мій світ у громі.
Мій вічний дім,
дім ... любові.
Я.. у полоні.
Я у полоні.
Тебе нікому я не віддам.
Ти моє світло.
Ти .. мій храм.
У цьому світі,
Де все лиш пил
Ти мій подих,
ти потужній грім літа.
Любов мов пісня,
лунає вічно.
Ти то пісня,
що живе вічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2025
автор: oreol