Щось тривожне кричать журавлі,
Сонце в хмарах на небі блукає.
Добігають весняні вже дні,
Час зарубки свої залишає.
Комусь стелить нове майбуття,
А у когось вже ложе холодне.
Хтось іще не зумів до пуття
Розібратись, що втрапив в безодню.
В круговерті життєвих подій
Поруч розпач зі сміхом веселим.
Комусь розум підказує: "Дій"!
Когось розсуд той робить тверезим.
Головне, не згубитись в тіні
Когось іншого, що є спритніший.
Йти вперед із собою "на ви",
Бо собі лиш та Богу підзвітний.
27.05.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2025
автор: Валентина Ланевич