Вітаєм тебе, наш синочку!
Вітаєм на рідній землі!
Твій знов зазвучить голосочок
У нашім маленькім селі.
Зустрінуть заплакані вишні,
Промоклі холодним дощем,
А зорі вечірньої тиші
Вгамують душевний біль й щем.
Тебе зачекалась родина,
А в мами в косАх – сивина,
Адже найрідніша дитина
В полоні так довго була.
Гнітила ота невідомість
Та й серце від болю пекло,
І в темінь туманну, натомість,
У просторі часу несло.
Тепер повернувся з полону…
У руки дали телефон,
Який затремтів у долонях…
В нім голос матусі…- Алло!
-Живий я, матусю! Я- вдома!
Чекай, я вже скоро прийду.
І сльози змішалися з словом,
І краплі утіхи й жалю.
Зітхнула з полегшенням мама,
З очей покотилась сльоза.
-Нарешті, синочку, ти з нами…
Тебе дочекатись змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Ольга Калина