Сьогодні смерть підходила так близько,
Вогненним оком зирила в вікно,
Земля тремтіла… Плакала колиска…
Душа гірким впилася полином.
Надворі ніч в травневім шумовинні.
Давно за північ… Люд відпочива.
У чому ж наші мирні люди винні?
Та відповіді не знайти словам.
Дзижчать у небі, у нічнім шахеди.
Удари-вибухи то тут, то там важкі.
Давно життя нам не здається медом,
Про це «подбали» раші ватажки.
Зоря збудила, врешті, сивий ранок,
Щоби спинить шахедів злих наліт,
А небо пише кару для тирана.
Про це благає Україна й світ!
25.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Ганна Верес