По москві іде москаль. Зек-хайль, Зіґ-хайль.
Він іде по мостовій, хрю-хрю, ві-ві.
Зетку він собі вчепив. Зет-хайль, Зіґ-хайль.
НовозRUSений дебіл із соплею на рукаві.
За собою тягне віз, що поцюпив те й привіз.
Тягне все, що вкрасти зміг, майже від усердя зліг.
Тягне пралку, тягне таз, ну і звісно ж унітаз,
Бо без грошей та без віз для нього це цінний приз.
По москві іде москаль. Зет-хайль Зіґ-хайль.
Радий – поки що не здох ні від водки, ні від блох.
А для мамки вкрав він шаль. Зек-хайль Зіґ-хайль.
В подарунках він не *** – ще щось цінного мішок.
Ну а поки він не здох,- мамка думає, що лох.
Бо за сина дохляка можна взяти жигулька.
А за двох дають квартиру, можна жирувати в міру.
Ну а краще мати трьох, мамка в бізнесі вже Бог!
По москві іде москаль. Зет-хайль Зіґ-хайль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Примружений Одесит