хтось шепотів:
мармур порізавши собі вени
не зміг покінчити з безсмертям
я озирнувся на вітер
що не проходив
повз жодної птахи
невідомо чи це він розгойдав
за спиною гойдалку чи
це була ти —
вона була вже порожня
проте ще гойдалася і скрипіла
поки вона не спинилась —
на якісь дивовижні миті
присутність співіснувала з
відсутністю
здавалося
твої розкинуті крилами руки
розривалися поміж ними
по рубчику тіла
хтось уважний міг би
констатувати тобі
політ
26.04.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Тарас Яресько