В просторі, де немає стін,
В шепоті, шо кричить серед тисячі хвиль.
В твоїх очахфілолетові мерехтіння,
Почуття лиш звук, подих, легке тремтіння.
Давай розібємось,
Уламок за уламком впадем додолу.
Давай загубимось
В мінорних мріях,
Де тихо, немає тривоги, лиш твоя дорога.
На глибині, в земній невагомості,
Світанок настане нечутно
Там, де голоси розкриваються в тихому шепоті,
А каплі від дощу завмирають.
В просторі, де немає стін,
В шепоті, що кричить серед тисячі хвиль,
Я тебе впізнаю,
В очі фіолетові пірнаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Mezu Svitlana