Ця жінка в трояндовій сукні,
Де кожна пелюстка – мов подих яси,
Де переливом трояндочки ллються –
І скільки у жінці і вроди, й краси!
Яка парасолька чарівна з троянд!
Вкриває все тіло від крапель дощу.
І скільки в ній чар й таємничих принад!
А дощ божеволіє: "Не відпущу".
Розкішна, мов сад у тім місячнім сяйві,
У кожному русі – граційність жива.
Красива, квітуча в рожевій цій барві,
Трояндова жінко, ти – ніжна й нова́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А