Не треба довірятися весні -
Стихає зло та лютні ефемерні!
Темніють вени чорні нескінченні
Дерев, що хтось покинув у вогні…
І попіл згарища такий, що тло одра
Квітневого, під вогкими вітрами
Стає за цвинтаря Деметрі поміж нами
Неопалимого незнаного добра.
Та птАшки ще вертаються назад
Літати понад спаленим підліском
Слідами викопного василіска
Раз лютням вже нема чого сказать...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=9nKw9XLbv0E&list=OLAK5uy_lsivX15sArKQ8Dfbh--uUvo1o1ibMIccA&index=13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: bloodredthorn