Лелеки кружляють між сонячних віт,
Моя колискова до неба летить.
Жалітись на долю невпинно негоже,
Можливо, над нами зглянешся, Боже.
Та подаруєш нам первістка – сина!
Моя колискова для нього єдиного
Від серця палкого лине, в майбутнє,
Щоб радісна зустріч була, незабутня,
Щоб поруч із нами жилося щасливо.
Вимолюєм в долі найбільше це диво!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Таша Прокова