***

Може  сина  свого  не  покинув  бог,  й  знає  міру  своїй  гордині
Я  вірила  в  це  і  вірую,  вчора  і  може  й  нині
Розцвітали  десь  білі  лілії  в  якійсь  льодяній  пустині
А  я  вірую  -  десь  ще  існує  бог  зацікавлений  в  свому  сині
І  що  в  сірих  безоднях  таких  небес  любов  не  тотожна  смерті
Де  Христос  не  помер,  як  одна  з  основ,  в  вічності  круговерті
І  в  безмежжі  світів  ще  існує  бог,  який  не  зрікався  сина
І  тоді  світ  спасенний  від  всіх  тривог
І  безгрішний,  і  все  єдино…
(Ольга  Мороз-Кміт)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2025
автор: Ольга Мороз-Кміт