Коли вона його зустріла
Для себе рішення, нарешті, прийняла -
«До шлюбу ягідка дозріла!»
(Таке буває після сорока)
Вона побачила у ньому перспективу,
(Хоча діагноз був невтішний і доволі (!)),
Щоб скласти неперЕсічну картину,
Із того що було, потрібна воля!
Спочатку і просила і благала,
Мотивувала, звісно, як могла.
Вона його і пестила і драла,
Але своїх позицій не здала !
Та не терпіла, проте інколи вдавала,
Ще трошки і терпець урветься,
Але ніколи віру не втрачала,
Бо справжній воїн не здається!
Вона йому помалу мізки мила
Й думкИ чистенькі в голову вкладала
Десь відпускала, десь давила,
Але своїх позицій не здавала!
Ну, звісно, що спочатку він пручався,
Але із часом сам і не помітив,
Як у систему закохався,
Що збудувала «краща жіночка у світі»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2025
автор: Любов Люта