Коли вже станемо над прірвою
І краю край там узримо,
З надією вже безнадійною
Й війну війною назвемо́,
Тоді й піде́мо всі до бою,
Назад дороги не буде́,
Візьмемо все своє з собою
Те, що у бій нас поведе.
Вже не за себе, за онуків
Бо ми проспали мирний час,
Не дослухаючись до звуків,
Коли набат звучав для нас.
Немає іншої країни,
Немає іншого Дніпра
І заграниці для заміни,
Немає в чужинІ добра.
Коли вже станемо над прірвою
То зрозуміємо тоді,
Що "друзів" ніби і багато
Та раду даш лиш сам собі.
22.05.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2025
автор: Олекса Терен