Втраченність

Візьміть  його  у  свій  шлях  витягнутою  ногою;
ціна  того,  зроби  цю  бійку  своєю.
Може  так  буде  краще  для  всіх,  
я  думаю  в  нього  стріляли.
Не  розумна  похибка,  огріх.
Той  хлопець,  що  різав  та  йшов  до  мети,
він  різав  завзято,  забувши  про  все,  намагався  не  вмерти.
Помилка,  оцінка,  неправильне,  невідповідне  судження  про  час,  темряву,  науку  про  майбутнє  і  метали.    
Про  ангелів-воїнів  казка,  течія  забирає  думки  і  ритми,  веління  життя  та  смерті.
Де  говорити  варто,  а  де  промовчати?    
Де  судити  важливо,  купою  тягнути  на  плечі.
Важливо  завжди  собою  володіти,
не  полохатися  від  жалю  до  інших.
З  віком  розум  повинен  ставати  гострішим,
а  чому  ти  гинеш,  гниєш?
Ти  не  вважаєш,  що  заслуговуєшь  порятунку,  навіть  від  самого  себе  смутку.
За  що,  за  те,  що  ти  є,  ти  вижив?
За  те,  що  твій  мозок  тобі  дає?
Та  ну,  не  сміши,  не  глузуй  з  мене.
Любий,  люба,  ти  занадто  тривало  живеш  у  мріях  своїх,  вирушай,  навпроти  воріт  неба  обрій  стоїть.
Подивись,  подавись  краєм  гарним  сонця,  облиш  вже  спокій  свій.
Ти  не  зумів  його  настигнути,  зберегти,  отримати,  дочекатися  своєї  люті  гарячої,  суті  -  мети;
досконало,  доконало  страждати  та  бавитись  життям.
Хочу  оповідей,  розповідей,  від  себе,  по  перше,  про  щось  більше.
Мабуть,  майбутнє  подарує  мені  -  йому  чуття:  про  захист,  про  будність,  брудний  тон  твій  мене  марить.
Мені  бридко  від  твого  ставлення,  мені  гидко  від  свого  мислення.
Жадібно,  жалібно  палким  прихистом  до  своїх  долоней,  кісток,  до  твого  болю.
До  своїх  власних  сліз,  що  не  говорять  мені  нічого.
Нічного  неба  не  бачу,  не  хочу,  нудить  від  туги  за  собою.
Нічним  та  денним  двобоєм  сполохати  радість.
Спілкуватися  швидко,  жадібно,  забираючи  все,  що  дають.
Дією  своєю  розповідати  про  вишень  цвіт,  кричати  тихо,  мовчати.
Дивитися  мріючи,  мріяти  про  нове,  обирати  тільки  гнівні  вирази.
Палко  визирати,  глузувати  з  себе  іноді,  іноді  -  з  інших.
Не  відчувати  провини  за  щастя  та  те,  що  ти  живий,  намагатися  виділятися,  гарячим  кулаком  бити  сонця  промінь.
Надавати  собі  можливість  не  кохати,  чекати  на  осінь.
Прощавати  не  задарма,  відпустити,  сховати,  схопити  вчасно  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2025
автор: trim