Ось і травень проминає
І весна позаду,
Тепле літечко вже скоро
Зійде на посаду,
Усіх ніжно обігріє
Промінням ласкавим,
Заколосяться полями
Зеленяві трави.
Попід гори високії ,
Рідненькі Карпати.
Піде вівчар з отарою
Овець випасати.
Як заграє там в сопілку ,
Піде ехо плаєм.
Аж дівчина , що в селі
Пісню заспіває.
Заспіває вона пісню
Про нашу Вкраїну,
Яка зараз у боях,
Міста у руїнах.
Про степи нераз квітучі
І про Чорне море,
Про дніпрові стрімкі кручі,
Про Карпатські гори.
Заспіває, та так дзвінко
Що ввесь світ почує,
Про біду що на Вкраїні,
Що ворог лютує.
Світ почує й схаменеться ,
Є така надія,
Аж за нас попросить в Бога
Пресвята Марія.
І тоді ми, усі разом,
Хто як може й вміє,
Будем бити воріженьків
Й рука не зомліє.
Будем бити й виганяти
Ворожу навалу,
Щоб далеко від Вкраїни ,
Щоб аж до Уралу.
Щоб боявся клятий ворог,
Щоб тремтів від страху ,
І щоб більше на Вкраїну він
Не мав замаху.
Щоб лунала щира пісня
Горами й степами .
Щоби щастя ,мир і воля
Завжди були з нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2025
автор: Іван Мотрюк