Коли вмикається тривога,
Віра в Бога
Стає вагомою,
Потрібнішою.
Вмить -
У пам'ять втеча
І блукання до знемоги.
У центрі вихору
Закручує дорогу
Удавом
Блискавок і вибухів.
Гримить.
Гримить у спогадах,
У мріях -
Не на часі
Про мрії думати,
Молитись на колись.
І як прощальне, промовляння "Отче Наш"у
Між свисту й вибухів
Притишено звучить.
Вогнем випалює
Стійкий життєвий стимул,
Вагомість прагнень перетворюється в пил -
Все не важливо.
Тільки б вистачило сили
Не збожеволіти...
Щоб кожен з нас вцілів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2025
автор: Серафима Пант