Ні, ні, не сльози — просто дощ,
весенний дождь, громо́в сухих раскаты,
Мокоші погляд винуватий,
тут сам себя не узнаёшь.
Куда ни глянь, болота сплошь
и до краёв полны ушаты
гнилых дождей водою мутноватой,
которою не моешься, не пьёшь.
Ні, ні, не ельфи водять хоровод,
не лебеди кружат у вирі танца,
у сяйві спертого багрянця
неведомый мифический народ.
Мы называем этот сброд
безжизненных существ — *лемуры,
тела текучи, лица хмуры, —
не християнський баль людьских чеснот.
Ні, ні, не Ро́гуль на коні
шукає в тридевятом царстве
ручьистого плато Ниобы
синів-орлів сучасного кобзарства
і календарно-обрядові
реве пісні.
[i]OSAlx2o25-05
Нильс Бломмер. Луговые феи. 1850
*В древнеримской мифологии: души умерших.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2025
автор: Под Сукно