Коли душа, утомою обнята,
Схиляється у бік розчарувань,
Що тягнеться війна так довго клята,
І небеса глухі вже до благань,
Тоді я друге дихання вмикаю,
Аби собі спокійно пояснить,
Що смертний, все-таки, кремлівський каїн,
Що вже не пережить йому весни!
Вдихне тоді світ глибоко і вдячно,
Погляне на московії скелет,
І далі буде існувать обачно,
Із совістю своєю тет-а-тет.
19.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2025
автор: Ганна Верес