Драконові лапи міцніші за крицю,
а пазурі схожі на меч самурая.
Осяяли свічі каштана столицю.
Проспектом крокую. Куди? Сам не знаю.
Щільніші за сонце ранкові тумани.
Заласся шукають у млі зорепади.
Дай випити з рук твоїх трути омани,
край світу згубитись у царстві тріади,
де вітер кульбабкам цілує волосся,
а ще романтично читає сонети,
дивися, дивися, мені не здалося, –
дракони злітають з небес на планету.
23.05.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2025
автор: Микола Соболь