Я тебе не забуду ніколи –
О, моя благодатная школа,
Мої друзі, розбіглись по світу,
Щоб окремо, як свічка згоріти.
Іскри лишень – онуки та діти,
Сім’я наше – від щастя кредити.
О, життя, що все стелиться в днині,
В радість ждану, частіше в полині…
Доброту і любов встигнуть стрінуть
І її, Божу Віру, най вірну…
Приспів:
Твоє тепло до нас, до поколінь,
Так віддане, з безмежної любові.
Низький учителям від нас уклін,
В серцях віддячити, за доброту, готові.
Вчителі – вдарували нам серце,
Вже давно ви на небі ой, де це?
Пошлемо хоч туди їм спасибі,
Бо частіше були з ними хибні.
Чом людська мудрість пізно приходиш,
Ось коли й каяття наше родиш…
Що раніше, як вітер злітало,
Мої любі – тепер не проспали б…
Доброту і любов встигнуть стрінуть
І її, Божу Віру, най вірну…
Приспів:
Твоє тепло до нас, до поколінь,
Так віддане, з безмежної любові.
Низький учителям від нас уклін,
В серцях віддячити, за доброту, готові.
В’ячеслав Шикалович
14.12.2023р. – 12.05.2025р.
Мелодія на слова пісні:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2025
автор: Променистий менестрель