Ми легше повітря, прозорі, мов сни,
Неначе зірки, що тужливо-ясні.
А ми – як дзвіночки у пальцях вітрів,
Котрі понесуть тихий відгомін слів.
Ми легші за спогади, тут і ніде,
Порослі стежки, де ніхто не пройде.
Ми – тіні хмарин, теплі краплі дощу,
Забуті молитви, що Бог не почув,
Дитячі малюнки, що стер часоплин.
У променях дня ми – лиш вихор пилин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2025
автор: Мірія Преварська