Пролинуло життя насправді,
Душа, мов поголосок пізній,
Ти з острахом прийняв реальність,
Вона все ще витає в німбі.
Мчить потяг, у віконці миті,
Летять, під стукотіння, жваво,
Стираються події в ритмі...
За обрієм зникає янгол...
Повідати б любов світанку,
Та зореньці подяку зладить,
Всі вікна відчинить відразу,
І Всесвіту вдихнути захист.
Музична композиція створена за допомогою ШІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2025
автор: liza Bird