I Ярмарок
1
Ярмарок гуде, вирує,
Всяк на нім собі торгує,
Хтось завзято продає,
І чужеє і своє.
Хтось купує, навпаки,
Баранів і огірки,
Хто коней, а хто підводу,
Пампушки, солодку воду,
Чоботи, нове, корито,
Все тут є, з усього світу!
Маєш гроші – налітай,
А не маєш, то бувай!
І народ тече рікою,
Галасливою, дзвінкою,
Покупці збивають ціну,
Скубуть вуса без упину,
І благають і клянуть,
Щоб вступили що-небудь.
Хоч двояк, а хоч трояк,
Що? Не вступите ніяк?
Хоч денарій, а чи два,
Це ж базар, а не тюрма!
А торговці теж не гірш,
Не вступають ні на гріш!
Тож гримить, кипить торжище,
Ми ж підійдемо поближче,
І знайомитись будем,
З одним знаним казкарем.
Ось він власне перед нами,
Примостився біля брами.
На колінах має ліру,
Чорний чуб, засмаглу шкіру,
Широченький у плечах,
Із смішинкою в очах,
Не товстий і не худий,
Не старий, не молодий,
У такому, скажем, віці,
Що ще зиркають дівиці.
У пристойному вбранні,
Пішаком, не на коні,
З того видно – не бідує,
Але і не розкошує.
Біля нього на осонні,
Розімлілий весь і сонний,
Кіт лежить, рудий, як глина,
З зеленющими очима.
То його старий друзяка,
Баламут і забіяка,
Але то вже інша казка…
Тож знайомтеся, будь ласка!
Мандрівний поет, філософ,
Лірник і сказати просто,
Красномовства чарівник,
Від печалі рятівник,
І тлумач таємних снів,
І знавець дотепних слів,
Переповістей усяких,
І для сміху і для ляку,
І казок на всякий лад,
Для дорослих і малят.
І таких бувало жартів,
Що і слухати не варто,
І пісень, сумних і славних,
Про героїв стародавніх,
І веснянок і колядок,
І заплутаних загадок.
Ось такого чоловіка,
За оплату невелику,
Скрізь із радістю стрічають,
І Аскольдом величають.
Ну ж бо люди, як то люди,
Хочуть знати все, що буде,
Те, що буде, те, що є,
Про чуже і про своє.
Про пригоди і негоди,
Про принцес сліпучу вроду,
Про кохання і про зраду,
Про вертепи, маскаради,
Про походи на війну,
І про нечисть лісову.
Тож казки оті лунають,
Там де слухачі чекають –
На базарі, біля брамки,
І у лицарському замку,
І під стріхою у хаті,
І у князя у палаті,
А бува і для розваги,
У самого короля!
А майдан тим часом грає,
І танцює і співає,
Тут натрапити можливо,
На всіляке різне диво.
Ось русалка у віночку,
Спіймана в дубову бочку,
Там, на прив’язі жива,
Дика баба лісова,
І малий, як черевик,
Пелехатий домовик.
А в шатрі, поблизу шинку,
На циганку схожа жінка,
Демонструє якусь чучу,
Волохату і смердючу,
І бере аж цілий орт,
І божиться, що то чорт!
Але то неправда ниця,
То ж бо муж її – п’яниця!
Втім роззявам грошовитим,
За розваги заплатити –
Насолода і відрада,
Хочеш стій, а хочеш падай!
Та все ж чудо, з усіх чуд,
Це справжнісінький верблюд!
Різні пристрасті вирують,
У серцях, які торгують,
Навзаєм у покупців,
Теж достатньо гострих слів.
Та для всіх них без турбот,
Примовляє пан Аскольд:
- Гей ви, ярмаркові люди,
Розійдетеся повсюди,
Рознесете по хатам,
Усілякий різний крам.
А ще плітки-переплітки,
Назбирані хтозна звідки,
І казки для діточок,
І чутки для жіночок.
Від базарних перекупок,
Поголосок цілу купу.
Тож про ярмарок на згадку,
Відгадайте-но загадку.
Хто загадку відгадає,
Срібний гріш за те злапає,
А хто здужає аж три,
Той заробить пів копи!
Ну, а хто не відгадає,
Сам за те платити має.
Хто сміливий – налітай!
Розум спробуй свій, давай!
Не лови даремно гави,
Виграй гріш заради слави!
Тож готуйте свої жменьки,
Ось вам загадка простенька –
Коли був я молодим,
Ох набрався я біди,
Всяк любив мене й кусав,
І щипав мене й кусав,
А коли я став старий,
Хтось окропом обварив.
Вірна відповідь одна,
Як у пеклі сатана,
Йому з попелу оладки,
Ну, а ви мені розгадку!
Регіт у юрбі і сміх,
Від примовок розбитних.
Люди відповідь гадають,
Брати гріш не поспішають,
Бо не виграєш чужий,
Доведеться класти свій.
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2025
автор: Костянтин Вишневський