Росія має незрадливих друзів.
А ми за друзів мали ворогів.
То ж зараз ми беззбройні і в облозі
Та ще й надбали зовнішніх боргів.
Всі "друзі" хочуть нами ласувати.
А ми, як той хробак, що без броні,
Викручуємось у борні за Хату.
А світ глузує з нас і каже:"Ні.
Ні, не дамо вам зброю першокласну.
Беріть залежаний металобрухт,
Воюйте, гиньте за оту нещасну
Країну вашу, що тепер - банкрут.
Сусідка ваша, та іще пройдоха,
Сидить на нафто-газовій трубі.
Їй друзі постачають допомогу.
А ви ковтайте слинку. Далебі
Не будемо ми панькатися з вами.
На Сході знов реве індійський слон.
Самі воюйте мужньо з ворогами
І не надійтесь навіть на ООН.
Капітулюйте. Вже пора. Здавайтесь.
Ви без підтримки нашої - ніхто.
То ж гинути продовжуйте і кайтесь
За "ядерку", що віддали в Ростов."
Якби ж тільки Росія біснувалась
У прагненні зробити з нас рабів!
Тут, в Україні, є "ждунів" чимало.
Чекають "руськоміровських" гробів.
Це все трагічно, підло і жорстоко.
Кінець ганебний. Виходу нема.
На м"ясо йде населення щороку.
Про допомогу мріяти дарма.
А я ще мрію. Я ще сподіваюсь
На те, що Бог почує молитви
І допоможе Він моєму краю,
Чортів до пекла забере з москви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2025
автор: Leskiv