[quote]Всі ми будемо мовчати,
коли опинемось в могилах[/quote]
Не сади під попелищем.
Не поля, на яких ніщо не росте.
Не дуби, зламані взривом снаряду.
Ми то й є Україна!
Не ви, не ваша фальш.
Україно Вставай!
Підіймася з колін.
Гордість й відвага вирує у жилах.
Ми - Україна!
Ми - Україна !
Немає ночей, що погасять зорі,
Немає кайданів, що душу убьють.
Ми то й є Україна.
Вона оживе вам на диво,
ми піднімемось, ми піднімемось.
На палаючій землі
Наші сліди,
Нас згадають не раз.
Майбутнє викарбуване в наших душах.
Ми й є те майбутнє.
Україно, вставай!
Підіймася з колін.
Гордість й відвага вирує у жилах.
Ми - Україна!
Ми - Україна!
Не сади, не поля,
Не тіні на стіні .
У світлі ніщо не згасне.
Ми - Україна.
Це наш мотив,
Пісня вічна,
Це прорив.
Це удар.
Не наш цар.
Лише ми,
лише ми.
Україно, Вставай!
Підіймася з колін.
Україно Вставай!
Підіймася з колін.
Не сади, не лани,
Не поля, не діброви.
Ми - це серце,
ми - це мова,
Пісня ранкова,
Радісний крик.
Ми то те до чого з дитинства так звик,
Україна - це ти й я, це дружня сім'я.
Все, що в думці єдине -
Це і є Україна.
Не кордони,
Не ресурси, не війська,
Україна - це ти і я,
Україна - це ти і я.
***
Якщо не в бою,
то краще мовчіть,
Це ж ви втянули
країну в війну.
Дешеві актори,
ляльки ви й не більше
оті театрові.
Якщо не в бою,
то не грішіть,
убивць із людей ви ж зробили.
І праві і ліві -
ви ж просто бацили,
Із себе ви що возомнили.
Спитайте в солдата -
він промовчить.
Війна ж бо навчила,
як в світі цім жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2025
автор: oreol