Для кожного вона. як мати рідна,
Багата та барвиста водночас.
Усього на віку так натерпілась:
Була у засланні і таборах.
Її принижували. розтоптать хотіли,
Звести зі світу, знищить назавжди.
Але вона не впала на коліна,
А вистояла під час лиха та біди.
Повинен кожен з нас її любити,
Її політ високий, сильний, гордий.
Вона живе і вічно буде жити
Пісенна наша українська...( мова0.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський