Вже добіг до кінця перепадистий місяць весняний,
І дощами, і снігом, і вітром – не радував нас.
Первоцвіт пробивався крізь товщу снігів, як той бранець,
Заборони Євдохи порушила примула Арт.
Та Природа дотримує завжди канонів – Закони…
Після буйства зимового все ж завітала Весна.
І упевнений «хлопець» весняний приніс на «долонях» -
Ненаглядні промінчики Сонця, тріпоче струна
У натхненні, чуттєвість лягає в душевні рядочки,
І поллються струмками дзвінкими у простір слова.
Всі віршовані ритми, як пазли складуть «теремочки».
Від кохання пізніше закрутить вночі голова.
І промчаться грайливі думки всі галопом, як коні,
Пишучи на ходу свій чутливий, яскравий пейзаж.
Незабутні всі миті природи в привабливім лоні,
Де краса споконвічна розранює серденько враз.
Вже добіг до кінця вередливий цей першопроходець,
Заступає на вахту квітневий і теплий «боєць».
Від душі написало натхнення ліричну цю оду –
Цій омріяній серцем пори, ця Весна – молодець!
2025 за мотивами 2017
PS - фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина