Прямую я шляхом життя,
Який мене веде
Туди лиш, звідки вороття
Коли вже приведе,
Не буде. Я іду туди.
Аби лиш не привів
Мене він якось до біди,
Якої б я не хтів.
Але, якщо все ж приведе,
Її здолаю я.
Я певен, що не підведе
В цім силонька моя.
Її я маю. В мене є
Вона у глибині
Душі моєї. Надає
Енергію мені
Вона, щоб я і далі йшов,
Долаючи ущент
Завади чи щоб їх пройшов
Усі у той момент.
Та все ж надіюсь дуже я,
Що приведе мій шлях
До світлого лиш майбуття,
До щастя. В почуттях
І в думах буду я його
Тримати кожну мить,
Впродовж життя свого всього,
Яке мина, летить,
Біжить, тече, немов ріка.
Не потурбує більш
Мене недоленька гірка,
Бо долю я найбільш
Люблю щасливую і жить
Лиш з нею буду я
Аж доти, доки не примчить
За мною смерть моя.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2025
автор: Євген Ковальчук