Повертають дороги
у дитинства село,
де турбот і тривоги
ще й в думках не було…
Дітлахи яснолиці
там не знали плачу,
журавель із криниці
всіх поїв досхочу.
Повертають стежини
у дитинства село,
де на святі родини
нас багато було.
Веселилася хата,
танцювали діди…
Там дитинство кирпате
загубило сліди...
Рідний дім у селі,
батьків сад яблуневий,
крізь роки чималі
я гукаю вам: «Де ви?…» –
бо любов і довіра,
рідних, друзів тепло,
повінь радості щира –
це дитинства село.
Зі збірки "Відлуння тиші" (2012 р.)
Ілюстрація - Олег Шупляк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2025
автор: Наталія Погребняк