Прийшов. Постукав в душу.
Каже "Привіт! Я хороший! Впусти."
Мовчу. Не вірю.
Не знаю, хто ти. Красивий наче.
А втім... Хіба цінність у цьому?
"Я добрий" - каже. "Повір."
Не можу. Не знаю, хто ти.
"Люблю тебе більше за життя" - каже.
Мене? Хіба таке можливо?
"Небо прихилю для тебе, повір."
Не можу. Не знаю, хто ти.
"Дозволь торкнутись" - каже. "Помру".
Мовчу. Я знаю твою душу.
А тебе - ні.
"Молю, дай мені надію" - каже.
Не можу. Хто ти? Спокій мій вкрав.
"Ти Королева" - каже.
Від Короля чую. А втім...
Хто ти? Не знаю.
Прийшов. Постукав в душу.
І... не чіпав.
Просто взяв ключ і відчинив
Замок на серці. Ввійшов.
Сідай. Каву будеш? У мене є.
І шоколад.
"Я без квітів" - каже. "Не знав, чи впустиш"
"Нічого" - кажу. "Пий каву, грій руки".
"Підеш за мене?" - питає.
Не можу. Не знаю, хто ти.
"Я шлях знайду" - обіцяє.
"Спробуй" - кажу. Ти єдиний достойний.
Єдиний, хто насмілився.
"Спробуй" - кажу. "Бог із тобою".
18.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2025
автор: Sereniti_Flawia