Знаєш, я ма́буть не уважно слухав,
Метушнею займався і бігав мов гончий пес
Мій нюх забитий надто чадінням гумових колес
Й не почув ті слова що казались мені у вухо
Не почув й не побачив: недоліки за́вжди поряд
Недарма сліпить й глушить тих хто баче і чує
Але ж ось, я скромно сиджу і натхненно віршую
Недарма піднімаючи очі я все ще бачу зорі
"Відчує лиш той життя, що відчув ди́хання Смерті
Прямою піде лише той, хто був в Круговерті"
Що далі? Гортання сторінок шумлять наче хвилі?
"Сумує лиш той що утратив натхненні джерела
Радіє лиш той хто їх сьорбає спрагло у себе"
Спасибі, почув, підіймаю втомлені крила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2025
автор: Аскет