Ти, як і я, не любиш, як хитають твою корону,
Мають сумнів в твоєму божественному походженні,
Ти, як і я, вразливий, і щільно тримаєш свою оборону,
Ти, як і я, одинак у своєму життєвому сходженні…
Я ж, як і ти, в першу чергу, особистість, людина
Безкінечна душа в цім тілеснім обмеженні.
Я, як і ти – цілісна, а зовсім не половинна…
Як і тебе, ніщо не змусить мене стати розважливо- обережною.
Бо навіщо тоді закривавлені стопи дорогами?
Ці карколомні підйоми і падіння в темні глибини?
Небезпечні пізнання добра і зла, відомі тільки нам і богові?
Ні, ми одночасно – частина і ціле, а … не…половинні
Ми бентежні, різкі і вільні у власному просторі,
У драмі « Гріх і спокута» ми майже довершені
І прагнемо бути із кимось й собою, дитям і дорослим…
І тільки вільними , і тільки першими!
Як занадто близькі і безповоротно далекі ми
Знов огорнемось й зцілимось власною тишею
Один одним вражені холодом, вражені спекою
І в самоті обоє залишимось…
© Олена Зінченко 18.05.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2025
автор: Zinthenko Olena