Холод по спині від ран що не зцілити
можуть, я й не знав, слова так в серце бити.
Знов з пітьми душі коробку віднаходжу
серце зранене своє туди легенько ложу.
Я в житті й не знав, що вмію так любити
І любов моя не дає коробку ту закрити.
Проситься любов з коробочки на зовні,
а в грудях лише страшенний тиск безодні.
Кажеш я не той, що всі слова брехливі,
що дії всі мої насправді не важливі.
Впевнений в собі, з тобою завжди щирий,
хоч іноді мої слова як водоспад бурхливий.
Я скажу одне, життя нас не шкодує,
але й я не той, що перед ним пасує.
Де б ми не були і що б не було з тобою
я завжди лише твій, а ти в думках зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2025
автор: Віталій Вуличний