Багато не треба самотній жінці
Лиш би летіти з коханим в політ.
Осінь на щастя золоті червінці
Насіяла літ з закоханих віт.
Жінка, тоді багата і красива,-
Як п'є не гірку сльозу, а любов.
Личко вмиває не дощ, гроза, злива,
Як купається в морі ласки знов.
А жінка, хоче бути щасливою!
Дитино на плечі засипати.
Усміхатись голубкою сивою
Вечірні зорі вночі стрічати.
А Жінка , хоче відчути тепло рук!
На планиді щастя стрічать осінь.
Слухати, як росте увись дуб, граб, бук...
Цвісти, як жоржина до морозу.
Жінка ,хоче сильного чоловіка!
щоб він від холодних зим захистив.
Щоб із ним прожити життя до віку,
Дарував Квіти, на руках носив.
Жінка хоче уваги, добра, ласки,
Бути не сильною, а слабкою.
Щоб бути королевою у казці,
В коханні жаданою, святою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2025
автор: Чайківчанка