Меле час постійно простір,
Та тече повз все віки.
То чіпляється за просинь,
То торкається ріки.
То біжить безперестану,
І в душі лишає слід.
Десь надію - десь оману
Чи для серця оберіг.
Радість, зраду і кохання
І тривоги, біль, сльозу.
Змінить геть переконання -
Перевзує на ходу.
Не згубити б тільки віру,
Силу волі, що дає.
Розгулятись люті - звіру,
Що в середині живе.
17.05.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2025
автор: Валентина Ланевич