[i]Вірш написано у співавторстві з автором Zorg.
Публікую у себе, оскільки йому лінь.[/i]
Вже позаду мрії та примари,
а на серці й досі гомінка
пристрасть у знайомих окулярах,
до котрої тягнеться рука.
Темна прохолода океанів
між двома раптово пролягла.
І сльозяться очі по коханій,
бо куди не гляну – скрізь імла.
Хоч надія стало не вмирає,
та побіля бачиться межа,
за якою геть не видно краю –
тільки лезо гострого ножа,
що чимдуж ударило у груди
край тієї самої корчми,
де тепер карміново повсюди –
чи не з того, що кохали ми?
[i]15.V.25 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2025
автор: Прозектор