На сонне місто опустилась ніч,
Зірками обережно вкрила постіль...
На білих покривалах чоловік,
В якому весь твій світ і тихий простір.
Спить міцно, кольорові бачить сни,
А ти маленька не заснеш ніяк укотре.
Вдивляєшся закохано, рахуєш видих - вдих,
В міцних обіймах безтурботно й просто.
І хочеш, щоб було лиш так завжди ...
І молишся за день і ніч спокійні...
У бурі чи у штиль аби лиш з ним,
У дні погані і у дні погідні...
Світанок. Сонце. Теплий літній дощ
Розбудить, грізно громом загуркоче...
На білих покривалах чоловік
І жінка , без якої він не може.
© Marmeladka Тетяна А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2025
автор: marmeladka